Моя Батьківщино, Волинь ♥

Моя Батьківщино, Волинь!
Село, що лягло край болота,
І неба лазурная синь,
І щирая нив позолота,
І сонце над нею в горі,
І місяць над нею рогатий,
І грушка похила в дворі
Старенької рідної хати.

Моя Батьківщино, Волинь!
Моя Ти і біль і кохання,
Ти в снах мене кличеш, -- прилинь --
По дальніх дорогах скитання...
Ти кличеш в домівку свою,
Як блудного сина додому,
І долю проясниш мою --
Не вдіяну кривду нікому.

Моя Батьківщино, Волинь!
Я завжди з тобою думками,
Лиш сірий та гіркий полин
На горе поріс межі нами...
До тебе я більш не вернусь,
Нема там ні груші, ні хати,
І в тяжість не хочу комусь,
Прийшовши непрошеним стати.

Моя Батьківщино, Волинь!
Я з болем несу цю розлуку,
Сповіншую дні свої в тінь
І ночі -- у спогади -- муку...
До тебе я більш не прийду,
До тебе я більш не прилину,
А мовчки десь тут притулюсь,
Душею і тілом спочину.

Моя Батьківщино, Волинь!
Онукам тебе завіщаю,
Як серцю святую святинь,
Як гімн синьоокого краю...
Як прийдуть -- ти їх пригорни,
Овіявши ласки словами,
Стань матір'ю їм, як вони
Назвуться твоїми синами.