Природа Волинського краю

Варто сказати, що в основі Волинській області перебуває низовина, вкрита лісами та болотами, хоча і невелика частина території лежить на Волинсько–Подільської височини. Все ж таки ліси та болота, зрідка поля – на те вона і зветься і Поліссям. З корисних копалин у Волинській області: буре вугілля, торф і природний газ, але вміст газу в маленькій кількості, саме тому більшість трудових ресурсів і спрямовані на сільське господарство, оскільки з промисловістю особливо не склалося. У сільському господарстві області переважає молочно–м'ясне тваринництво, а також вирощування зернових, картоплі та буряків. При цьому Волинська область дуже багата різноманітною природою флори і фауни. На її території налічується майже 130 річок і маленьких річечок. В озерах, річках, інших водоймах Волині водиться 35 видів риб, зокрема, короп, карась, лящ, сом, окунь, вугор, лин, судак, щука,марена, товстолобик і т.д. 

Волинь і її земля вся в гаях і лісах. Навіть понад 700 тисяч гектарів тут займають хвойні і змішані ліси, зелені насадження. Найбільш поширені лісові породи такі як сосна, ялина, дуб, береза, вільха, граб, ясен, клен та інші. Зустрічаються унікальні породи дерев: модрина європейська, дуб черешковий і червоний, кедр сибірський, пірамідальна і кульоподібна туї. 

Тварини Волині

Рибний світ Волині

Птахи Волині

Породи дерев Волині

Шацькі озера

Шацькі озера — група з понад 30 озер у північно-західній частині Шацького району Волинської області, у межиріччі Прип'яті й Західного Бугу , поблизу смт Шацьк. Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і таборів відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер у 1983 році створено Шацький національний природний парк (площа 32 500 га).

Територія, на якій розташовані озера, називається Шацьким поозер'ям. Найбільші з Шацьких озер:

• Світязь (пл. 27,5 км², друга за розміром природна водойма в Україні після озера Ялпуг),

• Пулемецьке озеро (пл. 16,3 км²),

• Луки (пл. 6,8 км²),

• Люцимир (пл. 4,3 км²),

• Остров'янське озеро (пл. 2,5 км²),

• Кримне (пл. 1,44 км²),

• Пісочне озеро (пл. 1,86 км²).

Береги Ш. о. низькі, улогі, складені піщаним, піщано-гальковим і біогенним матеріалами; є заболочені ділянки.Шацьке поозер'я являє собою зандрову рівнину в межах Поліської низовини. Центральна його частина характеризується поширенням озерних карстових улоговин, які утворилися у крейдових відкладах. Озера, що лежать серед болотних ландшафтів, утворилися внаслідок нагромадження алювію і підвищення рівня ґрунтових вод, за умов незначного похилу території й відсутності постійного стоку.

У 60 - 70-і роки ХХ ст. на цій території інтенсивно проводилися осушувальні меліорації.

Київський майдан

Київський майдан (або Київська площа) являє собою розвилку двох давніх вулиць Дубнівської (направо) і Рівненської (наліво). На початку ХХ століття це роздоріжжя знаходилося у селі Дворець, яке тоді ж і приєднали до Луцька. Вулиця, де тепер розмістився Київський майдан, називалася Кременецька чи Дворецька. Для влаштування майдану старе сільське кладовище і частину Кременецької (Дворецької) вулиці знесли. Так відбувалося розширення міста на схід.

На розі Рівненської та Дубнівської розташовувався кінотеатр «Комсомолець», який був знесений за часів незалежності й на його місці побудовано шістнадцятиповерховий житловий будинок. У свій час перед кінотеатром стояли пам'ятники: Хмельницькому, Чкалову, Робітник і колгоспниця.

До Київського майдану примикають вулиці Дубнівська, Рівненська, Задворецька, проспект Волі, вулиці Кременецька та Костопольська.

На майдані розташовано:

Волинська обласна державна адміністрація

Державна податкова адміністрація у Волинській області

Пам'ятний знак борцям за волю і незалежність України.

Волинський краєзнавчий музей

 Волинський краєзнавчий музей – головний музей Волинської області, найбільший і найдавніший з нині діючих музеїв Волині. Відкритий 16 червня 1929 року у м.Луцьку як Волинський музей. На базі закладу 1940 року було організовано обласний історико-краєзнавчий музей. У роки Другої світової війни колекція музею зазнала значних втрат, однак уже 1944 року, одразу після визволення Волині від фашистських загарбників, музей відновив свою роботу як Волинський державний історико-краєзнавчий музей. 17 серпня 1985 року Волинський краєзнавчий музей було відкрито у новому приміщенні в центрі Луцька.

   Нині Волинський краєзнавчий музей має в своєму складі ще чотири діючих музеї. Це філія – Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, створений 1949 року, чотири відділи: Художній музей (1973 р.), Музей волинської ікони (1993 р.) і Музей історії Луцького братства (2011 р.) у Луцьку, та меморіальний музей В’ячеслава Липинського (2011 р.) у с. Затурці Локачинського району. Створюється Музей етнографії та народних промислів Волині у Луцьку.

   На сьогодні у фондах Волинського краєзнавчого музею зберігається понад 140 тисяч експонатів основного фонду, які репрезентують природу, історію, етнографію, мистецтво волинського краю. Музей має багату колекцію природничо-наукових матеріалів, колекції геологічних мінералів, рослин, тварин. Історія Волині з найдавніших часів і до сьогодні представлена унікальними пам’ятками археологічної збірки, нумізматичної колекції, етнографічними матеріалами, писемними документами, зразками сакрального мистецтва (іконопису, сніцарства, металопластики, ковальства, шитва). 

   Музей має велику збірку народно-ужиткового мистецтва: вироби ткацтва і вишивки, зразки волинського народного костюму. Останніми роками у музеї створено особові фонди видатних діячів історії та культури волинського краю, зокрема митрополитів УАПЦ Анатолія Дублянського та Полікарпа Сікорського, історика і політолога В’ячеслава Липинського, художника-вояка УПА Ніла Хасевича та інших. Комплектування фондів є основою науково-дослідницької роботи музею.

  Колекції музею представлені в експозиції, яка складається з розділів природи, давньої та новітньої історії, тематичних виставок. Експозиція музею розміщена на площі понад 2 тисяч кв.м у 23 стаціонарних та 9 виставкових залах, вона побудована за тематичним (відділ природи) і тематично-хронологічним принципами (відділ історії). 

   

  Матеріали відділу природи розміщені  у 8 залах, доповнені озвученими діорамами, розповідають про природу волинського краю, знайомлять з геологічною будовою, кліматом, річками й озерами, багатою флорою і фауною Волинської області. Відділ давньої історії охоплює період історії 

волинського краю від найдавніших часів до 1917 року. Експозиція постійнодіючої етнографічної виставки „Духовна культура Волині” представляє народноужиткове мистецтво Волині – вироби ткацтва і вишивки, зразки волинського народного костюма, плетіння з соломки, коріння та лози, різьблення по дереву, гончарні вироби, писанки, розповідає про традиції та обряди волинян, музичне мистецтво. Відділ новітньої історії представлено експозиціями „Волинь у 1939-1941 роках”, „Волинь у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945)” і постійнодіючими виставками „Волинь: історія, політика, економіка, культура 

(1945-2014)”  та „Шевченківська світлиця Миколи Куделі”. 

 Щороку в музеї створюється біля семи десятків різноманітних виставок як з фондів музею, так і з інших установ. Музей відвідує понад 100 тисяч чоловік. Завдяки зусиллям науковців музею його зібрання не тільки примножуються, але й активно служать справі розвитку української культури та науки.

 Волинський краєзнавчий музей є значним науковим центром. Доробок музею в науково-дослідницькій, експозиційній, виставковій, збиральницькій, реставраційній, масово-освітній, методичній роботі знаходить своє відображення в нових експозиціях, наукових виданнях, що робить музейні колекції доступними для широкого загалу.

 Волинський краєзнавчий музей забезпечує науково-методичне керівництво громадським та комунальним музейним будівництвом в області.

Проспект Волі (Луцьк)

Проспект Волі — центральний проспект Луцька, який починається на центральному Театральному майдані і тягнеться до Київського майдану. Довжина проспекту понад 2 км.

Напрямок, вздовж якого пролягає теперішній проспект Волі, здавна був основною дорогою на схід від Луцька. Однак зважаючи на особливості територіального розвитку міста, вулицею ця дорога стала не скоро.

У XVIII ст. це була Рівненсько-Дубнівська дорога. На її початку у 1750-х роках був збудований новий мурований комплекс монастиря та костелу бернардинів.

Тут був утворений майдан «площа Леніна». Аналогічно й вулиця стала носити ім'я Леніна. У 1967 році напроти обкому було відкрито пам'ятник Леніну. Нижче був фонтан. Також у шістдесятих поруч із початком вулиці був збудований центральний універмаг. В радянські часи вулиця була головною. Тут відбувалися паради, комуністичні демонстрації. Розбудова вулиці продовжувала вестися на схід. У шістдесятих були ліквідовані караїмський та єврейський цвинтарі, на їх місці постали житлові будинки. Також у радянський період була збудована станція переливання крові, розміщено кілька навчальних закладів.

У 1991 вулицю Леніна перейменували на проспект Волі — назву, яка увібрала в себе два символи: свободу і давній топонім району Вульки. Цього ж року було знесено пам'ятник Леніну, а через 4 роки через дорогу відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. На початку 2000-х початок проспекту був суттєво реконструйований. Були викладені нові тротуари, асфальт, поставлені ліхтарі, лавки, висаджені нові дерева, розбиті клумби, пофарбовані будинки. Було розміщено ряд меморіальних дощок.

Сьогодні проспект Волі є однією з головних вулиць у місті. На свята рух перекривається, часто проводяться розважальні заходи.

Палац культури м. Луцька

Відкриття першого у місті Будинку культури відбулося восени 1957 року. У будівлі, яку рішенням виконкому Волинської обласної ради народних депутатів було виділено для установи культури, розташовувались склади баз «Головторгодягу» та «Головторгвзуття», до цього тут знаходилися кінотеатр, пожежне депо, станція швидкої допомоги. Впродовж 1956 року проводилась реконструкція приміщення: добудовувались кімнати для гурткових занять, облаштовувалась кіноконцертна зала. За роки свого функціонування будівля Будинку культури зазнавала деяких конструктивних змін, але в основному зберегла свій вигляд.

У 1994 році рішенням Луцької міської ради Будинок культури реорганізовано у міський народний Дім «Просвіта». Після завершення останньої реконструкції у 2006 р. за проектом заслуженого архітектора України Андроша Бідзілі, будівля теперішнього уже народного Дому «Просвіта» по-справжньому прикрашає центральний майдан Луцька. 30 вересня 2009 р. народний Дім “Просвіта” рішенням Луцької міської ради перейменовано у Палац культури міста Луцька. Зараз тут найкраща у місті концертна зала на 500 місць, 3 зали для занять хореографією, 15 кімнат для гурткової роботи, 2 приміщення для зберігання концертних костюмів. Діє 7 аматорських колективів, які удостоєні почесного звання «народний аматорський», 1 дитячий колектив зі званням «зразковий», дитячі хореографічна студія та студія бального танцю, клуб ветеранів війни та праці «Неспокійні серця», відбуваються різнопланові мистецькі акції.

Гордістю Палацу культури міста Луцька та Волинського краю є самобутні мистецькі колективи: зразковий ансамбль народного танцю “Волиняночка”, штатний духовий оркестр, оркестр народних інструментів “Волинянка”, ансамбль народної музики “Волиняночка“, ансамбль бального танцю “Юність”, хорова капела “Посвіт”, чоловічий хор ветеранів війни та праці “Подвиг”. Учасники колективів беруть активну участь у міських культурно-мистецьких заходах, численних міжнародних фестивалях та конкурсах в Україні і за кордоном.

Моя Батьківщино, Волинь ♥

Моя Батьківщино, Волинь!
Село, що лягло край болота,
І неба лазурная синь,
І щирая нив позолота,
І сонце над нею в горі,
І місяць над нею рогатий,
І грушка похила в дворі
Старенької рідної хати.

Моя Батьківщино, Волинь!
Моя Ти і біль і кохання,
Ти в снах мене кличеш, -- прилинь --
По дальніх дорогах скитання...
Ти кличеш в домівку свою,
Як блудного сина додому,
І долю проясниш мою --
Не вдіяну кривду нікому.

Моя Батьківщино, Волинь!
Я завжди з тобою думками,
Лиш сірий та гіркий полин
На горе поріс межі нами...
До тебе я більш не вернусь,
Нема там ні груші, ні хати,
І в тяжість не хочу комусь,
Прийшовши непрошеним стати.

Моя Батьківщино, Волинь!
Я з болем несу цю розлуку,
Сповіншую дні свої в тінь
І ночі -- у спогади -- муку...
До тебе я більш не прийду,
До тебе я більш не прилину,
А мовчки десь тут притулюсь,
Душею і тілом спочину.

Моя Батьківщино, Волинь!
Онукам тебе завіщаю,
Як серцю святую святинь,
Як гімн синьоокого краю...
Як прийдуть -- ти їх пригорни,
Овіявши ласки словами,
Стань матір'ю їм, як вони
Назвуться твоїми синами.

Символіка Луцька

Символіка міста Луцька затверджена рішенням сесії Луцької міської ради від 23 серпня 2007 року.

Міська символіка є власністю міської ради, її використання можливе лише з дозволу власника. Печатка міста Луцька призначається для неофіційного використання (скріплення грамоти «Почесний громадянин міста», Почесної грамоти, вітальних листів, подяк тощо).

Герб міста

В щиті з заокругленою нижньою частиною (т.зв. іспанський) у золотому полі  срібна гербова постать Святого Миколая у повному єпископському вбранні, босоніж. Золотом виділені основні єпископські відзнаки – німб, патериця, єпітрахіль та Євангеліє. В правій руці Св. Миколай тримає патерицю у вигляді шестираменного Захисного (патріаршого) хреста, що символізує перемогу християн над силами сходу, захист перед нашестями та морами, підкорення сил стихії. У лівій руці він тримає розгорнуту книгу, що символізує Євангеліє, захист Божих сил та покровительство наукам. Босі ноги символізують міфологічні функції управителя погодою та водною стихією. 

Символіка кольору:

Червона барва – мужність, відвага і звитяга, кров пролита за віру. 
Золото – шляхетність, справедливість, милосердя, лагідність, духовність. 
Срібло – багатство, невинність, краса, щирість. 
Золото з червоним – воля, стабільність, незалежність. 
Срібло з червоним – відвага.

Прапор міста

Прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 1:1, розділене на чотири рівні частини.

Верхня від древка та нижня від краю – червоні. Дві інші частини –жовті.

На верхній від древка (червоній) частині – срібний (білий) волинський хрест.

Хоругва поєднала в собі колір символіки герба міста Луцька та Волині.

Історична довідка

Луцьк – одне із найдревніших міст України, обласний центр Волинської області. Першу згадку про Луцьк знаходимо під 1085 роком в Іпатіївському літописі, коли місто опинилося в центрі міжусобної боротьби нащадків Ярослава Мудрого.  Проте археологічні дослідження дають підстави вважати виникнення граду близько 1000 року. 

Найбільш вірогідна версія походження назви Луцьк (давнє – Лучеськ) пов’язана з географічним розташуванням міста на повороті (луці) річки Стир. Слід зазначити, що виникнення граду відбувалося на острові утвореному  Стиром та його рукавами, що зумовлено передусім оборонними міркуваннями. На сучасних картах – це територія Державного історико-культурного заповідника „Старий Луцьк”. 

Зі здобуттям Україною незалежності Луцьк зберігає провідні позиції в політичному, економічному, культурному та релігійному житті Волині. Місто – одне з найбільших на західній Україні (близько 215 тисяч мешканців). Прикордонне розташування Волині робить Луцьк центром міжнародної торгівлі. Нові економічні умови розвитку змінюють і зовнішній вигляд міста.

Архітектура Волині

Монастир єзуїтів

У районі Старого міста збереглося багато стародавніх храмів, що входили до оборонної системи Окольного замку. Особливою парадною красою серед них вирізняється Петропавлівський костьол, який розташований поруч із замком Любарта й входить до комплексу монастиря єзуїтів.

Архітектура костьолу прекрасна, однак багатьох туристів монастир єзуїтів приваблює своїми таємничими підземеллями. Єзуїти зуміли побудувати під землею багатоповерховий комплекс із підземним костьолом, в'язницею, численними склепами й колодязем. Зараз підземелля частково відреставровані, у них проводять екскурсії. У середині XX століття в підземеллях були знайдені старовинні гробниці із червоної міді, однак влада не придумала нічого кращого, як пустити їх на металобрухт. 

Володимир-Волинський

Володимир - Волинський — старовинне місто. До складу Русі воно увійшло на початку X століття, за часів князя Володимира Хрестителя було назване Володимиром і стало столицею Волинського князівства. Від прадавніх часів зберігся Успенський собор, головний храм князівства. Успенський собор — триярусний, з периметром 34 на 21 метр і висотою 18,5 метра. Стіни завтовшки близько півтора метра викладені плінфою. 

Олика — маєток Радзівілів

Селище Олика розташоване за 40 кілометрів на схід від Луцька, за шість кілометрів на південь від траси Рівне — Луцьк. 

В Олиці збереглися родовий князівський палац і костьол.

Олицький замок, що існував з 1558 року, був докорінно перебудований Альбрехтом Станіславом  Радзівіл. Замок став регулярним: замкові корпуси палацового типу утворювали квадратний двір, а захищали замок кутові бастіони. В'їзд у двір увінчаний високою вежею в стилі бароко. Хоча замок і став схожий на пишний палац, його обороноздатність забезпечували 202 гармати й великий гарнізон. 1914 року, на замовлення Фердинанда Радзівіла, замок реконструювали під керівництвом Зиґмунда Горголевського, архітектора Львівського оперного театру. 

Луцький Будинок з химерами

У Луцьку можна побачити не тільки прекрасніпам'ятки минулого, а й архітектурні шедеври сучасності.

Луцький будинок із химерами — садиба скульптора Миколи Микитовича Голованя. Проект цього мініатюрного замку розробив архітектор Ростислав Метельницький, а вже прикрасити будинок господар узявся сам. Поступово будинок скульптора став головним шедевром його творчості. Уже понад 25 років триваэ робота над втіленням архітектурної фантазії майстра. Однак немає меж досконалості, і невгамовна муза нашіптує творцеві всі нові й нові ідеї.

Волинь

Волинь...Чудовий край чарівний, Де чути голос солов'я. Проміння сонця світить ясно Квітками встелена земля. Шумлять смереки, ліс в задумі, Широкі стеляться степи А на край неба темно - сині Стоять Шевченкові стовпи. Барвистим променем яскравим Милується уся земля. Вкрились ранковою росою Рівнини, гори і поля. Де ще знайти цей край жаданий, Де ще знайти таку красу? Це золоте проміння в вічність Та в даль з собою пронесу. Отож цінуймо, люди, край цей Він найрідніший нам усім Його веселий ніжний гомін У серці вічно пронесім.

Замок Любарта

Луцький замок або Замок Любарта – найвидатніша пям’ятка Волині.
Луцький Верхній замок було побудовано князем Дмитром Любартом в 1340-1383 рр. Спочатку фортеця слугувала столичною резиденцією, а згодом стала улюбленим місцем перебування великого литовського князя Вітовта. 
В 1429 р. Вітовт приймав тут дипломатичних представників та монархів країн Центральної та Східної Європи. 
На луцьку твердиню та й загалом на всю Волинь мав види також польський король, проте під час війни 1431 р. волиняни витримали облогу та штурм польського війська. 
Князь Свидригайло в Луцькому замку розширив свою резиденцію автономної Волинської держави. Навіть після втрати автономії замок залишився могутньою фортецею, адміністративною, політичною та духовною столицею краю. Замкова канцелярія зберегла для нащадків понад мільйон історичних документів. Свого часу в ній працював гетьман Іван Виговський. 
Сьогодні, відвідуючи замок, можна оглянути башти, різноманітні споруди, прогулятись його стінами.
Над сучасними воротами в’їздної вежі видно замуровані арки древніх воріт та хвірток, які були обладнані підйомними мостами.

Письменники Волині

Гуменюк Надія Павлівна

Надія Павлівна Гуменюк – переможець багатьох конкурсів з висвітлення питань духовності й проблем рідної мови та літератури. Заслужений журналіст України. Нагороджена Почесним знаком Національної спілки журналістів України та почесною відзнакою «Журналістська гідність» (за підсумками Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання»). Володар «Крила натхнення», «Людина року Волинського краю» у номінації «Професіонал року». Лауреат Всеукраїнської літературної премії «Благовіст» (за збірку «Тайнопис тиші») та обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (за збірку «Однокрил»), I лауреат премії імені родини Косачів. Переможець Всеукраїнських літературних конкурсів «Золотий лелека» (I премія за повість «Таємниця Княжої гори», 2008 рік), «Ярославів Вал» (II премія за роман «Білий вовк на Чорному шляху», 2009 рік) та «Відродимо забутий жанр» на кращу радіоп’єсу (III премія за радіоп’єси «Тополинка» і «Самотня жінка бажає познайомитись, або Ігри для риб»).

Гей Василь Степанович

Василь Степанович – частий і бажаний гість в бібліотеках області, на зустрічі з ним з нетерпінням чекають користувачі сільських, районних, обласних бібліотек. Він неодноразово був головою шкільного обласного літературного конкурсу на кращий власний поетичний чи прозовий твір «Думи і мрії», який організовує Волинська обласна бібліотека для дітей.

Поет, прозаїк, публіцист, автор 25 книг для дітей і дорослих, багатьох статей у всеукраїнській та обласній пресі. Лауреат Міжнародної премії імені Дмитра Нитченка, Всеукраїнської премії імені Андрія Головка та обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Заслужений діяч мистецтв України.

Горик Ніна Петрівна

З 1995 року Ніна Горик – член Національної Спілки письменників України, з березня 2006 року – голова Волинської організації НСПУ. Поетеса плідно поєднує свою літературну працю з викладацькою діяльністю у Луцькому педагогічному коледжі.

Створила посібник для вчителів «Тематичні розробки уроків з української літератури для 10 класу», «Тематичні розробки уроків з української літератури. 9 клас» (2007), «Українська література. 9 клас» (2010). Лауреат літературної премії НСПУ «Благовіст» (2006). Автор книг «Волинь моя, воле…» (1990), «Територія слова» (1993), «Вересень» (2007).

Особливу сторінку поетичної творчості Н.Горик займають книги для дітей: «Погожою дниною над Україною» (1997), «На ниточці родоводу» (2007), «Господарочка» (2008), ця поезія освітлена трепетним відчуттям світу, який бачить дитина. Поетеса розкриває красу нашого краю, пробуджує любов до рідної землі. Адже гордість за свою націю починається, перш за все, з гордості за своє місто, село, школу, отчий дім.

Ми народились на Волині

Ми народились на Волині — 

В краю бентежної краси. 

Тут небеса високі й сині, 

Й краплини срібної роси. 

Плакучі верба над ставками, 

Калини кущики рясні. 

Біленькі села між лісами 

Світанки росяні, рясні. 

Озерні плеса, тихі ріки 

Й прадавні вікові ліси.

Волинь нам дорога навіки, 

Тут стільки радості й краси. 

У цім краю ми виростаєм 

І тут на ноги стаємо. 

Красу у серденько вбираєм, 

У світ з собою несемо. 

Тут найщиріша в світі казка 

Живе у вікових лісах. 

Моєї мати тепла ласка, 

Тут Мавка ходить у житах. 

І маки у вінок вплітає, 

Й волошок синій-синій цвіт. 

Й Лукаш тут на сопілці грає, 

Й любов свою несе у світ. 

Звучать Стравинського акорди 

І Всесвіт хоровод веде. 

І Леся Українка гордо 

Малою в білий світ іде. 

В моїм краю усі таланти, 

Михайла Кравчука світ знає. 

Митці, поети, музиканти 

І кожен в цім краю співає. 

Волинь моя! Лелечий краю, 

Полісся синьоокий цвіт! 

Тебе всім серцем я кохаю, 

Тут починаю свій політ!

Волинська область

Волинь — одна з найстаріших етнічних українських земель, що з історико-географічного погляду набагато більша за площею, ніж нинішня однойменна область в північно-західному кутку України. Вона утворена 1939 р. після возз’єднання цих споконвіку українських земель у складі Української РСР.

Попри значні руйнування під час світових і громадянських воєн на Волині збереглися (нехай і зазнавши істотних змін) фортифікаційні і релігійні будівлі часів Волинського князівства, різностильові право-славні, католицькі, юдейські культові споруди (XIII—XX ст.). Світська архітектурна спадщина представлена значно бідніше — це переважно житлові, адміністративні будинки та історичні пам’ятки XVII—XX ст.
Волинська земля, що є однією з колисок східного слов’янства, пишається своїми історичними, архітектурними і природними пам’ятками, що збереглися на її просторах.

Цікаві факти про Волинь

• Найкраща реклама Волині – купюра номіналом в 200 гривень. На лицьовій стороні банкноти зображена Леся Українка, яка кілька місяців проживала у обласному центрі - місті Луцьку, а на зворотній - В’їзна вежа Луцького замку.
• Візитівка Волині - Луцький замок у Інтернет-голосуванні посів перше місце у Всеукраїнському конкурсі “Сім чудес України: замки, палаци, фортеці”.
• Волинська область межує відразу з двума державами - Польщею та Білоруссю.
• Волинь - древня земля, являється невід’ємною частиною України. Деякі істо­рики вважають, що її назва бере своє походження від міста "Велиня", про яке згадується у давніх літописах. Знаходилося місто Велинь більш як за 20 кілометрів на захід від нинішнього Володимира-Волинського, побли­зу гирла річки Гучви, яка впадає в Західний Буг. Від назви міста походить і назва краю та племені, що його населяло.
• На території Волинської області знаходиться одне з найбільших озер України - озеро Світязь.
• Місто Ковель являється одним з найбільших вузлових залізничних станцій України.
• Волинська область посідає 20 місце за площею та 22 місце за чисельністю населення серед всіх областей України.